Куркума преміум, Індія

Застосування

У куркуми слабкий пряний, досить приємний, ледь вловимий аромат, близький до імбирного. Смак її досить слабкопекучий при помірному дозуванні. До їжі куркуму додають у дуже малих кількостях. Звичайна рекомендація — "на кінчику ножа" підходить для 1 кілограма рису. При приготуванні плову її вносять або перед закладанням рису, або коли готовий зірвак — м'ясо, цибуля та морква, тушковані з олією, або за 3-5 хвилин до готовності, коли вода вже майже википіла. Поєднується абсолютно з усіма прянощами.

Найширшого вжитку куркума набула на Сході та в Південно-Східній Азії. Тут вона використовується і як пряність, і як харчовий барвник, і як медичний препарат. Куркума — неодмінний компонент усіх пряних сумішей. Без неї неможливо уявити жодну рисову страву в країнах Індійського океану. Плови Середньої Азії та Азербайджану — весільний "той палови", "янгилік палов" (достаток), "зарчава палов" (куркумовий), "майіз палов" (плов по-бухарськи) неможливо приготувати без додавання куркуми.

Традиційною вважається ця пряність і в Англії, де її додають до всіх яєчних і м'ясних страв та до соусів.

В інших європейських країнах її в основному застосовують у кондитерському виробництві та як золотисто-жовтий барвник для лікерів, маринадів, масла і сирів, а також при виробництві гірчиці.

Крім кольору, куркума додає продукту свіжості та збільшує термін зберігання.

Куркума — чудова приправа до омлетів, яєць круто, світлих соусів, супів та овочевих салатів.

Спеція куркума прекрасна в поєднанні з бараниною, яловичиною, куркою — у будь-яких гарячих стравах.

Добре приправляти куркумою рибні страви та деякі морепродукти (краби, омари, устриці).

В Америці та Європі куркумою підфарбовують випічку, вершкове масло, маргарин, сири, лікери, гірчицю.

Вид

Куркума Довга або Домашня (Curcuma longa або domestica) — рід трав'янистих рослин із родини Імбирні (Zingiberaceae). Спецію, яку іноді називають турмерик, отримують із кореневищ.

Куркума — багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 90 см із черговими дворядними простими овальними листками. Клубнеподібне, майже округле кореневище до 4 см у діаметрі, жовтувато-сіре, з кільцевими рубцями від листків, дає з верхівкової бруньки надземну частину рослини. Від клубнеподібного кореневища відходять численні тонкі корені, деякі з них на кінці роздуваються в невеликі бульби, ці бульби не жовті. Надземна частина складається з кількох довгастих прикореневих листків на довгих (до 1 м) черешках. Квітконіс (близько 30 см) густо вкритий зеленими, вгорі світлішими прилистками, у пазухах яких у середній частині квітконоса розвиваються квітки. Квітки трубчасті з трилопатевим, злегка неправильним відгином, жовті, губа широка жовта.

Характеристика та походження

Куркума — пряність насиченого яскраво-жовтого з відтінком оранжевого кольору. Навіть крихітне її додавання в гарячу воду має давати суттєве забарвлення. Плями від неї не змиваються.

Як пряність куркума відома понад 2500 років. Спочатку її використовували тільки в країнах зростання — Індокитаї та Індії, а наприкінці I століття її вперше завезли в Стародавню Грецію. Греки називали її "жовтим імбиром". Майже через 400 років після того, як вона з'явилася в Європі, її впізнав Китай, і саме тут виростили найкращі торгові сорти куркуми, надзвичайно рідкісні на світовому ринку, через що вони мають високу вартість. У Європі вона не набула такого широкого поширення, як, наприклад, ваніль і гвоздика. Виняток — Англія, де досі куркума входить до складу багатьох традиційних англійських страв. У XVI-XVII століттях у Західній Європі куркуму називали "terra merita", що означає "гідна земля". Тільки в середині XVIII століття вона набула своєї нинішньої назви — куркума. А в Середній Азії її називають, як і раніше, — зарчава.

 Медичне застосування

Добавка куркуми до їжі сприяє виробленню жовчі та шлункового соку, є засобом, що підвищує апетит. У народній медицині куркуму застосовували при захворюваннях печінки та жовчного міхура, нирок, а також як шлунковий засіб, що покращує травлення та підвищує апетит.

Вживання куркуми в їжу корисне для шлунка, жовчного міхура та нирок. Вона регулює рівень холестерину в крові. Її п'ють на ніч із гарячим молоком, маслом, какао та медом. Для зміцнення волосся її втирають у голову разом із сандаловою олією, при шкірних захворюваннях, порізах і саднах використовують як присипку.

Здатна значно призупинити розвиток хвороби Альцгеймера, перешкоджає утворенню вузликів у судинах головного мозку, спричинених цим захворюванням. Сприяє підвищенню опірності організму до різного роду інфекцій, виведенню токсинів із печінки, а також очищує кров, має сечогінну дію та відновлює сили.

Добре зігріває організм і має антибактеріальний ефект. Корисна при ангінах, грибках, шкірних виразках та опіках. Її насипають прямо на мокнучу запалену поверхню. Достатньо одного разу, щоб процес зупинився. Порошком куркуми засипають будь-які рани та садна — від звичайних порізів до гнійників.

Застосовується при випадінні волосся (втирають у голову в суміші з олією Амли), разом із сандаловою олією або просто як присипка — при шкірних захворюваннях, із кунжутною олією — для масажу.

При бронхіті, сухості та першінні в горлі, тонзиліті та фарингіті: випийте перед сном склянку гарячого молока, закип'ятивши в ньому чайну ложку куркуми. Або 1 ч. л. меду змішайте з 1/2 ч. л. куркуми — розсмоктуйте суміш 3-4 рази на день протягом кількох хвилин.

При запаленні в горлі: допомагає полоскання з 1 склянки гарячої води з 1/2 ч. л. солі та 1 ч. л. куркуми.

При алергічній астмі: 0,5 ч. л. куркуми розчинити в 0,5 склянки гарячого молока і приймати 3 рази на день натщесерце.

При запаленні очей: розведіть 2 ч. л. куркуми в 0,5 л води і кип'ятіть, поки вода не випарується наполовину. Остудіть і закапуйте в хворе око 3 рази на день.

При кровоточивості ясен: полоскання — 1 ч. л. куркуми на склянку теплої води. Зніме запальний процес, кровоточивість, зміцнює ясна.

Убтан (очищувальний масаж): 1,5 ч. л. гірчичної олії, 4 ст. л. горохового або пшеничного борошна, 1 ч. л. куркуми перемішайте з додаванням води до стану тіста і нанесіть на тіло. Коли паста висохне, видаліть її розтираючими рухами. Борошно та олія очищують і змащують шкіру, а куркума має лікувальну дію. Ця процедура використовується замість миття з милом. Шкіра набуває здорового зовнішнього вигляду, стає шовковистою, красивою та еластичною. Зазвичай ця процедура проводиться перед весіллям.

 Вміст корисних речовин

Рослина містить крохмаль, дуже ароматну ефірну олію (1,5-5%) і барвник куркумін (0,6%, розчинний у жирах і спирті, нерозчинний у воді), а також о-фелландрен, цингіберен (2,5%), борнеол, сабінен, р-куркумін.

 Поради шеф-кухаря

Турмерик — не дуже стійкий барвник. Якщо ви забруднили турмериком дошку або стіл, не засмучуйтеся і не витрачайте занадто багато сил на відтирання жовтих плям — фарба швидко вицвіте під дією сонячних променів.

Саме тому зберігати порошок краще подалі від сонячних променів.

Протипоказання:

До прийому куркуми в лікувальних цілях (3-10 г на день) слід обережно ставитися у випадках:

 * Гепатиту

 * Панкреатиту

 * Вагітності та лактації

Неможна:

 * Жовчнокам'яна хвороба !!!

Рецепти з куркумою:

Драники (деруны) по-белорусски

Соус сливочный (к рыбе, курице, овощам, макаронам, рису)
Рис с чечевицей (или машем) со специями «Панч пурен»
Яблочный чатни (соус к овощам, рису)
Овощной плов от Шуньям из Шантамбалы :)
Соус кадхи
Постный суп с бобами
Пакора (овощной шашлык, овощи в тесте)
Карри желтый с курицей и овощами
Куриный шашлык по-индонезийски
Суп Том Каа
Фарината (Итальянская кухня)
Сырный суп

Сертификат качества: