Паприка мелена

Застосування

Спеція паприка має гострий, пекучий і солодкуватий смак. Під час нагрівання вона надає стравам яскраво-червоного кольору. Паприка — улюблена спеція угорської та болгарської кухонь. Також вона популярна в німецькій, іспанській, мексиканській, азійській кухнях та в країнах Середземноморської Європи.

Паприка чудово поєднується з м’ясом і птицею. Однією з найвідоміших угорських страв із паприкою є гуляш — щось середнє між супом і другою стравою. Сама назва «паприкаш» свідчить про використання паприки в цій традиційній угорській страві, де м’ясо готується зі сметаною. Також чудова угорська страва бограч готується з додаванням паприки.

Візьміть будь-яку мексиканську м’ясну страву — паприка буде її обов’язковим інгредієнтом.

Паприку можна додавати в невеликих кількостях до риби та морепродуктів. Наприклад, її додають під час варіння раків.

Багато супів чудово поєднуються з паприкою.

Паприка надає пікантності гарячим овочевим стравам. Вона ідеально поєднується з томатами, квасолею, капустою, картоплею.

Деякі сорти сирів дуже добре смакують із паприкою. Також цю спецію додають у сир.

Під час приготування яєчні спробуйте приправити її паприкою — вам сподобається! Також паприка чудово підходить для начинки фаршированих яєць.

Паприку додають у багато соусів. Неможливо уявити без неї, наприклад, соус чилі, багато видів кетчупів та вустерський соус.

Паприка чудово поєднується з такими спеціями, як часник, коріандр, базилік, лавровий лист, мускатний горіх, петрушка, кріп.

У паприці міститься цукор, тому її потрібно нагрівати у рідині (воді, олії, жирі), інакше вона може підгоріти та набути гіркого смаку.

Вид

Паприка — це приправа, виготовлена з меленого сушеного солодкого м’ясистого перцю Capsicum annuum червоних сортів.

Червоний стручковий перець — рослина родини пасльонових, яка може досягати висоти 1,5 м. На своїй батьківщині це багаторічний напівчагарник, а в країнах із помірним кліматом його вирощують як однорічну рослину.

Пагони прямостоячі, розгалужені, стебло біля основи здерев’яніле. Білі квіти розташовані в місцях розгалуження стебла, зазвичай поодинокі. Плоди — зелені стручки з насінням, які в міру дозрівання набувають червоного кольору.

Як спецію використовують мелений червоний перець (паприку). Для її виготовлення стручки спочатку сушать, а потім перетирають на порошок. Серцевину та насіння видаляють, а м’якоть висушують і подрібнюють, отримуючи порошок характерного яскраво-червоного кольору з легким солодкуватим смаком і приємною ноткою гіркоти.

Характеристика та походження

Батьківщиною червоного стручкового перцю (паприки) є Південна Америка. Нині цю культуру вирощують переважно у США, Іспанії, Туреччині та Угорщині.

Перець — «індіанська червона сіль» — приплив до Європи на кораблях Колумба. І співвітчизники великого мореплавця були вражені: щіпки перцю було достатньо, щоб надати гіркуватого смаку цілій бочці води!

Перші іспанські дослідники привезли червоний перець до Європи, де рослина поступово змінилася, втратила гостроту та перетворилася на «солодку» паприку. В Угорщині (звідки й походить ця назва) віддають перевагу більш гострому різновиду (насіння зі стручків не видаляють) — Koenigspaprika, що дослівно означає «королівська паприка».

Але всі спроби встановити точний шлях паприки з далеких країв на сонячні рівнини поблизу Калочі та Сегеда закінчувалися невдачею. Чи привіз її Колумб з кухні індіанців Центральної Америки до Іспанії, звідки вона таємничими шляхами потрапила до Угорщини? Чи принесли її цигани, які пройшли довгий шлях з Індії? А можливо, десь у глибинах Османської імперії, якій свого часу належали великі території Аравії та Північної Африки, з нею познайомилися турки та привезли її під час походів на Угорщину? Цього ми не знаємо. Але достеменно відомо, що вперше паприка потрапила до Угорщини у XVII столітті — у неспокійні часи воєн, коли вся рівнина перебувала під турецьким пануванням, а султан невпинно розширював свої володіння в районі Сегеда.

Паприка потрапила до Угорщини в період, коли колишня середньовічна пристрасть до спецій уже дещо послабилася. Венеція втратила свою славу торгового центру, а португальська монополія на спеції з усіма економічними наслідками перейшла до голландців з «Ост-Індської компанії».

Якщо раніше перець цінувався на вагу золота і королі дарували його один одному як дорогоцінний подарунок, то згодом його надлишки доводилося навіть спалювати, щоб диктувати та штучно підтримувати ціни в Європі.

Можна було б припустити, що за таких умов «індіанський перець», привезений Колумбом, який чудово прижився у середземноморських садах, миттєво завоює Європу завдяки своїй дешевизні. Але сталося зовсім інакше. Червоний індіанський перець, розвішаний навколо іспанських селянських хатин, здався багатіям недостатньо екзотичним і незвичайним. Вони залишилися прихильниками дорогого чорного перцю, а червоний перець переважно перейшов у кухню простого народу.

Якщо враховувати цей факт та історичну ситуацію XVII століття, найімовірніше, що паприку до Угорщини вперше принесли саме турки. Проте угорці не перейняли турецькі назви: «карабібер» для перцю та «кірміці» для паприки. Вони знайшли потрібне слово у сербсько-хорватській мові. Від «папар» утворилося «папарка», а згодом з’явилася назва «паприка».

Зазначимо, що перець, який вирощують в Іспанії й сьогодні, практично ідентичний південноамериканській рослині, тоді як угорська паприка відповідає сорту, поширеному в Індії, який дає менші плоди, але має особливо характерний аромат.

Поки турки залишалися в країні, угорці не дуже цікавилися турецьким перцем. Лише після їхнього вигнання паприка стала популярною в сільській кухні.

Нині в Угорщині виробляють сім сортів порошку паприки. Гострота приправи залежить від способу виробництва, у якому важливу роль відіграє капсаїцин — речовина, що надає гостроти, а також барвники капсаїцин і каротин.

Вміст корисних речовин

Якщо порівняти однакову кількість цитрусових і паприки, то в паприці міститься більше вітаміну С.

Застосування в медицині

Паприка належить до зігрівальних спецій. Завдяки цьому вона може полегшувати біль у суглобах, покращувати кровообіг і загалом сприяти підвищенню енергійності та активності мозку.

Паприка стимулює апетит і загалом покращує роботу шлунково-кишкового тракту.

Паприка містить алкалоїд капсаїцин (0,7%), який зумовлює подразнювальну дію та пекучий смак, а також цукри, білки, вітаміни С, Р, В1, В2, каротин, ефірну та жирну олії, стероїдні сапоніни.

Капсаїцин, що міститься в паприці, має антиоксидантні та знеболювальні властивості.

Поради шеф-кухаря

Якісна паприка повинна мати яскраво-червоний колір. Брудно-коричневий відтінок свідчить про те, що паприку вже час викинути.

Зберігати паприку потрібно у сухому темному місці — сонячне світло руйнує її смак та аромат.