Імбир преміум мелений
Застосування
У тісто імбир додають або під час замішування, або наприкінці. При тушкуванні м’яса — за 20 хвилин до готовності, а в компоти, киселі, пудинги та інші солодкі страви — за 2–5 хвилин до готовності. У соуси його потрібно додавати вже після того, як вони приготовані. Імбиру додають достатньо багато — 1 грам на 1 кілограм тіста або м’яса.
Щоб корені імбиру добре зберігалися, після сушіння їх тримають у темному місці при температурі близько 2–4 °С. Також можна зберігати їх у холодильнику в паперовому пакеті.
У кулінарії імбир найчастіше додають у солодкі страви — печиво, пудинги, торти, кекси, мармелади, желе тощо. У Китаї, Індокитаї, Бірмі та Англії популярне варення чоу-чоу — з імбиру з апельсиновою цедрою. Імбир надає тонкого смаку супам — фруктовим, м’ясним, із квасолею та картопляним, а також соусам, стравам із дичини, усім видам страв із рису. У суміші із сіллю його використовують для приправляння сирів, м’ясних виробів, риби, вареної курки, смаженого м’яса та овочів. Дуже приємного смаку імбир надає смаженій свинині, запеченій качці та грибам. М’ясо при цьому стає не тільки ароматним, а й м’яким.
У європейській, англійській, голландській та американській кухнях імбир додають у соуси до м’яса, овочеві та фруктові маринади.
В українській та східноєвропейській кухнях імбир здавна був однією з улюблених прянощів. З ним готували збитні, кваси, наливки, настоянки, меди, а також пряники, паски та здобні булочки.
У китайській кухні популярні імбирний оцет і зацукрований імбир. Для його приготування з кореня знімають верхній шар, вимочують його у воді, а потім занурюють у сироп або шоколад. Китайці їдять його після обіду, щоб не хилитися до сну.
Японці подають маринований імбир із рисом і рибою.
Імбир також використовують для виробництва різноманітних напоїв. Китайці дуже люблять чай з додаванням імбиру, а англійське імбирне пиво відоме у всьому світі. Імбирний ель із традиційним елем не має нічого спільного — це газований жовто-коричневий напій, щось на кшталт лимонаду-тоніка. Його можна додавати до джину або віскі, перетворюючи напій на віскі-соду. Існують також імбирне вино, імбирна горілка, шлункові та гіркі лікери з імбиром, наприклад бенедиктин. З давніх часів імбир додають у пунші.
Вид
Імбир — багаторічна трав’яниста рослина, у якої всі вегетативні органи та насіння містять ефірні олії зі специфічним ароматом. Товсте кореневище вкрите дворядно розташованими лускоподібними піхвами листків, які на кожному міжвузлі несуть додаткові корені. Від сильно розгалуженого горизонтального кореневища відростає кілька надземних стебел.
Стебла з листям складаються з листків із вузькими піхвами, що охоплюють один одного. У верхніх листків піхва досягає довжини 1 м і більше, листкова пластинка має довжину 18–20 см, нижні листки мають коротші піхви.
Квітконосні стебла коротші (близько 30 см заввишки), з сильно вкороченими листковими пластинками, несуть на верхівці колосоподібне суцвіття з широкими приквітками, у пазухах яких розташовані квітки.
Залежно від сорту забарвлення квітів різне: бувають квіти з фіолетово-бурим або жовтим віночком, губа світло- або майже чорно-фіолетова з жовтими плямами. У дикій природі не зустрічається.
Характеристика та походження
Немелений імбир має бути свіжим, гладким, не зморщеним, щільним на дотик і з невеликою кількістю волокон. Перед тим як його подрібнювати, натирати на тертці або нарізати, необхідно очистити шкірку.
Сухий мелений імбир не може повністю замінити свіжий, оскільки має інший аромат і смак. Сушений імбир (сонг) гостріший за свіжий, тому перед використанням його рекомендують замочувати. 1 чайна ложка сушеного імбиру дорівнює 1 столовій ложці натертого свіжого.
Імбир як лікувальний засіб відомий понад 2000 років. Перші згадки про нього містяться у стародавніх китайських трактатах. Здавна його вирощували і в Індії. Давні греки та римляни купували індійський імбир у арабських купців, але навіть не знали місця його походження. Купці ретельно приховували інформацію про імбир, розповідаючи легенди про далекі землі, де його вирощують.
Імбир використовували і як пряність, і як ліки. Давні греки боролися з наслідками надмірних бенкетів, загортаючи імбир у коржик. Вважалося, що він допомагає не набирати вагу.
Здавна були відомі властивості імбиру усувати напади нудоти, тому китайські моряки жували імбирний корінь, щоб менше страждати від морської хвороби. У Стародавньому Римі імбир використовували як засіб проти чуми, а сік свіжого імбиру — для лікування опіків і порізів.
Однією з найбільш відомих властивостей імбиру вважали його здатність підтримувати молодість: він нібито уповільнював процеси старіння та позитивно впливав на статевий потяг.
Сьогодні основні виробники імбиру — Індія та Китай. Також його вирощують у Японії, Західній Африці, Нігерії, Аргентині, Бразилії, Австралії, на Цейлоні та Барбадосі. У дикій природі імбир давно не зустрічається — його вирощують як культурну рослину або навіть у домашніх умовах.
Вирощування
За зовнішнім виглядом імбир нагадує очерет, тільки його стебло вкрите лусочками. Він виростає до 2 метрів заввишки, цвіте оранжево-жовтими або коричневими квітами, зібраними у суцвіття. Плід — коробочка з дрібним чорним насінням.
Пряність отримують із коренів рослини. Імбир висаджують у квітні, а викопувати корені можна через 6–10 місяців, коли листя починає жовтіти й опадати.
Імбир буває білий і чорний — залежно від способу обробки.
Для отримання білого (бенгальського) імбиру корінь обдають окропом, миють, очищають від верхнього шару, занурюють у 2%-й розчин сірчистої кислоти або хлорного вапна на шість годин і сушать на сонці.
Чорний (барбадоський) імбир миють у воді щітками й сушать так само, як білий. Через відсутність інтенсивної обробки чорний імбир має сильніший аромат і більш пекучий смак.
На зламі обидва види імбиру мають сірувато-білий колір. Для використання як пряність корінь подрібнюють у порошок. За консистенцією він нагадує борошно, має сірувато-жовтий відтінок.
Медичне застосування
Імбир має надзвичайно багато корисних властивостей. Щоб перелічити всі захворювання, при яких застосовують імбир, знадобиться не одна сторінка. Він покращує травлення, допомагає при багатьох шкірних та алергічних захворюваннях, відновлює імунітет, підвищує стійкість психіки у стресових ситуаціях, позбавляє від головного болю, нудоти та морської хвороби. Нещодавні дослідження довели, що він зменшує відчуття нудоти у вагітних жінок, не викликаючи при цьому побічних ефектів. Імбирний чай відновлює сили, допомагає при застуді, підтримує роботу щитоподібної залози, ефективний у профілактиці онкологічних захворювань.
Взимку перед виходом на вулицю можна насипати імбир у шкарпетки та рукавички — тоді ноги й руки залишатимуться теплими протягом тривалого часу. При ударах, щоб уникнути появи синців, допоможе імбирний компрес. Масаж із імбирною олією допомагає при ревматизмі та артриті. Аромат імбирної олії мобілізує внутрішні сили організму, сприяє швидкому прийняттю рішень, «пом’якшує серце», розвиває терпимість і співчуття. Як косметична олія вона має антисептичну та тонізуючу дію.
У санскриті імбир називають «універсальними ліками». Він містить усі незамінні амінокислоти.
Регулярне вживання імбиру в їжу в невеликих кількостях підсилює внутрішнє тепло, стимулює апетит, прискорює обмін речовин, виводить із організму токсини, відновлює імунітет.
Імбир підвищує психічну стійкість у стресових ситуаціях, відновлює сили при фізичній та розумовій втомі, допомагає при застудних і легеневих захворюваннях, нормалізує діяльність щитоподібної залози. Він ефективний при багатьох шкірних та алергічних захворюваннях, бронхіальній астмі, порушеннях мозкового кровообігу.
Пекучий імбир розріджує кров, завдяки чому мозок краще забезпечується киснем, активізуються функції сприйняття та інтелекту. Тому імбир особливо корисний людям, які займаються розумовою працею. Рекомендується вживати ¼ чайної ложки імбиру, наприклад, перед «творчими нарадами».
Крім того, імбир — засіб №1 для профілактики грипу, оскільки його ефірна олія є чудовим імуностимулятором.
При нетравленні, блюванні, відрижці, болях у животі:
Розвести пів склянки йогурту склянкою кип’яченої води, додати ¼ ч. л. імбиру та ¼ ч. л. мускатного горіха.
При головному болю, ударах, розтягненнях:
Змішати 0,5 чайної ложки імбиру з теплою водою до утворення пасти та накласти на хворе місце у вигляді компресу.
При болю в спині (радикуліті):
Змішати 2 ч. л. імбиру, 1 ч. л. куркуми, 0,5 ч. л. чилі з теплою водою. Нагріти, нанести на бавовняну тканину та прикласти до хворого місця, зафіксувавши. При болях у суглобах допомагає той самий рецепт, але замість води використовують гарячу гірчичну або кунжутну олію.
При геморої:
Приймати 1 ч. л. соку алое зі щіпкою імбиру двічі на день до зникнення симптомів.
Для нормалізації травлення та очищення крові:
Взяти ½ ч. л. сухого імбиру, сім крапель лимонного соку та трохи солі, змішати й вживати перед кожним прийомом їжі.
При морській хворобі:
Приймати 0,5 ч. л. імбиру у чаї або мінеральній воді за пів години до подорожі або під час неї.
Щоб витягнути вміст фурункула:
Змішати 0,5 ч. л. імбиру та 0,5 ч. л. куркуми з водою до утворення пасти й нанести на фурункул.
Захиститися від застуди, повернути апетит, гарний настрій, свіжий колір обличчя та ясність погляду допоможе імбирний чай, який корисний практично всім.
Вміст корисних речовин
Кореневище містить ефірну олію у кількості 1,5–3%, основною складовою якої є сесквітерпен — альфа- та бета-цингиберіни (до 70%), що надають характерного імбирного аромату. Крім того, ефірна олія містить бісаболен, борнеол і фарнезин. Пекучий смак кореневища зумовлений смолистою частиною, відомою під назвою «гінгерол».
Поради шеф-кухаря
Імбир потрібно очищати дуже обережно й тонким шаром, оскільки основний запас ефірних олій та ароматичних речовин знаходиться саме під шкіркою.
Під час подрібнення кореня імбиру краще не використовувати дерев’яну дошку для нарізання — дерево довго зберігає аромат будь-яких спецій і може передати його іншим продуктам.
Свіжий очищений або висушений імбир зручно подрібнювати за допомогою дрібної тертки. Для свіжого імбиру це особливо важливо, оскільки дозволяє звільнити м’якоть від жорстких внутрішніх волокон.
Щоб зберегти аромат імбиру протягом кількох місяців, його слід очистити, залити сухим хересом або горілкою та щільно закрити. Ароматизований напій потім можна використовувати як самостійну імбирну приправу.
Якщо свіжий корінь загорнути у харчову плівку та покласти в холодильник, він може зберігатися до двох місяців.
