Шавлія

Застосування

Шавлія — одна з найароматніших спецій, здатна затьмарити собою всі інші, хоча чудово поєднується з розмарином (а за потреби може його замінити), часником, чорним і червоним перцем, чебрецем. Аромат шавлії терпкий, смак дещо гіркуватий. Широко застосовується в середземноморській кухні, особливо в Італії.

Шавлію додають до салатів, овочевих, рибних і м'ясних страв, макаронів та сирів, використовують для ароматизації чаю, компотів, а також під час консервування. Її додають у начинки, якими фарширують свинину або гуску, у ковбасний фарш та пироги зі свининою.

У харчовій промисловості цією пряністю ароматизують ковбасні вироби (наприклад, сосиски), плавлені сири. У домашній кулінарії її використовують для випікання пирогів із м'ясною, капустяною та яєчно-рисовою начинкою.

Шавлію можна використовувати по-різному. Оскільки вона не втрачає своїх ароматичних і смакових властивостей під час теплової обробки, її додають до перших і других страв за 5–10 хвилин до готовності. Порошком із сушеного листя шавлії можна посипати тушковану яловичину, відварну рибу, омлети та інші страви безпосередньо перед подаванням.

Головним споживачем шавлії вважається Італія. У національній кухні свіжу та сушену шавлію додають до страв із птиці, кролика та м'яса. Особливо багато рецептів приготування телятини з шавлією, яка сама по собі має досить нейтральний смак, а в поєднанні зі спеціями набуває незвичайного аромату. Найвідоміша страва, у якій повною мірою розкриваються специфічний смак і аромат шавлії, — Saltimbocca alla Romana. Це тонкі телячі стейки, обсмажені з шинкою прошуто, з додаванням листя шавлії та винного соусу.

Знайшла своє застосування шавлія і в Китаї. Там із квіток рослини заварюють ароматний чай, який п'ють як гарячим, так і холодним, з додатками або без них.

Шавлія — домінуюча пряність, тому додавати її потрібно дуже обережно, інакше смак готової страви легко зіпсувати.

Характеристика та походження

Шавлія лікарська — рослина, яка давно й досить успішно застосовується в народній медицині. Своє поширення світом шавлія лікарська розпочала із земель Середземномор'я ще в далекій давнині.

Давньогрецькі та давньоримські лікарі одними з перших почали застосовувати лікувальні властивості шавлії в медицині, що підтверджується численними описами властивостей цієї рослини. Шавлія отримала назву «священна трава» від Гіппократа, який рекомендував її для широкого застосування, особливо в медицині. Назва трави «salvia» говорить сама за себе, оскільки походить від латинського слова «salvere», що означає «бути здоровим».

Загалом у світі існує близько сотні різновидів цієї рослини, які тією чи іншою мірою мають лікувальні властивості. Існує також рослина з роду шавлій, батьківщиною якої є Мексика, але це особливий вид із галюциногенними властивостями.

У наших краях, а саме в лісостеповій зоні, поширена шавлія лучна, яка вже давно застосовується в народній медицині. Однак лікувальні властивості шавлії лучної значно поступаються властивостям шавлії лікарської, яку спеціально вирощують у садах і на городах.

Шавлія лікарська, як і багато інших видів цієї рослини, невибаглива, добре переносить посуху і тому не створює особливих труднощів під час вирощування.

У суцвіттях і листі шавлії міститься 0,3–0,5% ефірної олії, до складу якої входять ліналоол, оцтова кислота, ароматичні смоли, сапоніни, мурашина кислота, флавоноїди, а також дубильні речовини.

У насінні шавлії міститься близько 20% білка та 30% жирної олії, яка швидко висихає, а корені шавлії містять кумарин.

Медичне застосування

Шавлія має виражені протизапальні, антимікробні, кровоспинні та загальнозміцнювальні властивості. Також шавлія здатна підвищувати секреторну активність травного тракту, посилювати виділення шлункового соку та зменшувати підвищене потовиділення.

У народній медицині шавлію застосовують при ангіні, атеросклерозі, атопічному дерматиті, бронхіальній астмі, набряках, запаленні ясен, ниркових мисок і сечового міхура, випадінні волосся, гастриті, гінгівіті, гінекологічних захворюваннях, гіпертонічній хворобі, дисменореї, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, нирок, печінки та жовчного міхура, зубному болю, катарах верхніх дихальних шляхів, метеоризмі, молочниці у дітей, нейродерміті, опіках, обмороженнях, псоріазі, ранах, спастичних колітах, стоматитах, суглобовому ревматизмі, треморі рук, флюсі, хронічному бронхіті та гепатиті, цирозі печінки, циститі, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки зі зниженою кислотністю шлункового соку.

Ці властивості пов'язують із наявністю в шавлії алкалоїдів, вітамінів Р, РР і С, дубильних речовин, камеді, каротину, крохмалю, мікроелементів, мінеральних солей, парадифенолу, тритерпенових кислот (олеанолової та урсолової), ефірної олії (що містить борнеол, камфору, сальвен, туйон, пінен, цедрен, цинеол), уваолу та фітонцидів.

Шавлію також традиційно застосовували при діабеті, гінекологічних і шкірних захворюваннях, ранах, виразках, фурункулах, опіках, для полегшення нападів астми та при багатьох інших станах.

Існує велика кількість рецептів лікувальних настоїв і відварів із трави шавлії. Кількісні співвідношення та способи приготування настоїв і відварів залежать від способу їх застосування. Точну схему використання шавлії доцільно підбирати за спеціалізованими довідниками або за рекомендацією лікаря.

Один із традиційних рецептів передбачає приготування настою у співвідношенні сухої сировини листя та води 1:10, або 1:5 для свіжого листя. Настій настоюють протягом однієї години в термосі або на водяній бані, не доводячи до кипіння.

Для приготування відвару використовують таке саме співвідношення сировини та води, але суміш кип'ятять протягом 10–15 хвилин на слабкому вогні.

Приготований таким способом настій або відвар традиційно використовують для полоскань при запальних процесах у ротовій порожнині, а також як примочки та компреси при артриті, ревматизмі, шкірних захворюваннях, виразках, ранах та обмороженнях.

Такий настій або відвар також традиційно застосовують внутрішньо. Зазвичай його приймають за 30 хвилин до їди або вранці натще. Завдяки антисептичним і в'яжучим властивостям шавлію традиційно використовували при розладах шлунково-кишкового тракту та діареї.

У народній медицині шавлію традиційно застосовували при гарячкових станах і для зменшення потовиділення при туберкульозі, а також для полегшення симптомів клімактеричного періоду у жінок. Вважалося, що потовиділення може зменшуватися вже через 20–30 хвилин після застосування шавлії, а дія може тривати від кількох годин до доби.

Шавлія ще з давніх часів вважалася рослиною, корисною для жіночого здоров'я. Це пов'язували з наявністю в ній фітогормонів, дія яких певною мірою подібна до естрогенів.

У народній медицині настій шавлії використовували з метою підтримки жіночого здоров'я та під час клімактеричного періоду. Також шавлію традиційно поєднували з квітами липи, яка також містить біологічно активні рослинні сполуки.

Препарати шавлії не рекомендують застосовувати під час грудного вигодовування, оскільки шавлія може зменшувати лактацію. Водночас після завершення грудного вигодовування її традиційно використовували для поступового зменшення вироблення молока.

Корисні властивості шавлії можуть бути актуальними й для чоловіків. Відвари та настої рослини традиційно використовували для догляду за волоссям і зміцнення волосяних фолікулів.

Шавлія також традиційно вважається корисною для людей похилого віку, оскільки її застосовували для підтримки нервової системи, пам'яті та зменшення тремтіння рук.

Шавлія входить до складу деяких рослинних препаратів, які застосовуються при захворюваннях серцево-судинної системи, гіпертонії, цукровому діабеті, виразковій хворобі, запальних процесах сечового та жовчного міхура, нирок та інших захворюваннях.

Водночас самолікування при таких станах може бути недоречним і навіть небезпечним. При правильному застосуванні та під контролем лікаря препарати, що містять шавлію, можуть використовуватися як допоміжний засіб.

Протипоказання

При зниженій функції щитоподібної залози шавлію не рекомендують використовувати з лікувальною метою. Також не слід застосовувати шавлію при гострих запальних захворюваннях нирок, гломерулонефриті, нефриті та пієлонефриті.

Не рекомендується використовувати настої шавлії при сильному кашлі, оскільки вони можуть посилити кашель. Шавлія може погано переноситися при вираженій гіпотонії.

При тривалому застосуванні шавлії рекомендується робити перерви; безперервне використання понад три місяці не рекомендується.

Вагітним жінкам шавлія протипоказана. Жінкам, які годують грудьми, препарати, що містять шавлію, також зазвичай не рекомендують, оскільки вони можуть істотно зменшувати кількість молока.

Не слід застосовувати шавлію при аменореї, тобто тривалій відсутності менструації.

Важливо пам'ятати, що тривале та надмірне вживання шавлії може спричинити небажані реакції та інтоксикацію організму.