Орегано

Застосування

У кулінарії використовують висушене листя та квіткові бруньки орегано.

Орегано широко поширений у кухнях Середземномор’я, а італійські страви вже неможливо уявити без його характерного аромату. Його додають у піцу, пасту, він чудово поєднується з помідорами, сиром і грибами. Підходить до гарячих бутербродів, супів (особливо томатних), страв із курятини, квасолі, яєць.

Материнка збуджує апетит і сприяє травленню. Особливо полюбляють материнку в італійській кухні. Сушену пряність додають до піци, риби, томатних соусів і маринадів. У нас її ароматизують квас і домашнє пиво, також додають у супи, салати, м’ясні страви. А якщо додати гілочку материнки в пляшку з оцтом або рослинною олією, її вміст набуде витонченого аромату.

В італійській кухні орегано є основною приправою до піци. Також рослину широко використовують у м’ясних, рибних, овочевих стравах, салатах і пасті, застосовують під час консервування оливок та каперсів. Листя орегано вживають як у свіжому, так і в сушеному вигляді.

Пряну траву використовують як у свіжому, так і в сушеному вигляді. Вона широко застосовується для приготування страв італійської та грецької кухні. Надає особливого смаку піці, запіканкам, а також томатним соусам.

Орегано ідеально поєднується з шинкою, салатами, рибними соусами. Це незамінна приправа для запеченої свинини та ягнятини, м’ясних супів, запеченої картоплі. Додавати її слід незадовго до завершення приготування страви. За смаком орегано порівнюють із майораном. Великим листям приправляють супи, рибні страви, крабів та яйця. Поляки віддають перевагу рибі, фаршированій білим хлібом і приправленій подрібненим орегано. Також його додають до м’яса, смаженого на відкритому вогні (шашликів, ковбасок, дичини).

Смак орегано ніжніший порівняно з майораном. Це також один із компонентів знаменитої приправи «чилі». Можна сказати, що ще кілька десятиліть тому орегано був маловідомим у нашій країні: смакові якості дикорослої рослини чомусь недооцінювали. Ця приправа добре доповнює смак багатьох страв: особливо смачні помідори, приправлені орегано.

Орегано чудово гармоніює з базиліком, майораном, розмарином, чебрецем і перцем.

Рослина входить до складу пряних сумішей для паштетів, начинок із ліверу або м’яса, домашніх ковбас. Сушена або свіжа трава — один із компонентів всесвітньо відомої пряності «орегано». У деяких європейських країнах із материнкою готують страви з печериць, які відрізняються ніжним смаком та ароматом.

У Білорусі, на Кавказі материнку додають під час засолювання огірків і грибів. У Сибіру з нею готують ароматну начинку для пирогів, яку змішують із сиром, м’ясом, яйцями. Материнка добре поєднується з багатьма прянощами, але особливо з чорним перцем, базиліком, розмарином, майораном. Материнка — хороший медонос. Медопродуктивність становить 100 кг/га. Крім того, це чудова декоративна рослина.

Орегано — типова пряність мексиканської та італійської кухонь, без якої неможливо уявити їхню традиційну страву — піцу.

Вид

Орегано — багаторічна кущиста рослина (висотою до 75 см) (Origanum vulgare), родич м’яти. Інша назва — материнка звичайна. Материнка звичайна (Origanum vulgare L.) — багаторічна трав’яниста рослина заввишки 50–70 см із родини Ясноткові (Lamiaceae). Орегано — родич майорану, але має більш виражений гострий аромат і смак.

Кореневище розгалужене, часто повзуче. Стебло чотиригранне, прямостояче, м’яко опушене, у верхній частині розгалужене. Листки супротивні, черешкові, видовжено-яйцеподібні, цільнокраї, загострені на верхівці, зверху темно-зелені, знизу сірувато-зелені, завдовжки 1–4 см. Квітки дрібні, численні, зібрані в щиткоподібно-волотисті суцвіття. Маса 1000 насінин близько 0,1 г.

Орегано поділяється на підвиди відповідно до аромату. Це багаторічна рослина, характерна також для Середземномор’я. Висота її сягає 80 см, вона має повзуче кореневище; листки еліптичні, тупі, з обох боків сірувато-повстисті, чашечка з одного боку надрізана майже до основи; передні зубці коротші за задні. Квіти білі або червоні, цвіте в період із червня до серпня.

Характеристика та походження

Слово «орегано» — грецьке слово, яке означає «радість гір». Орегано було популярним у Стародавньому Єгипті та Греції: його додавали до страв з овочів, вина, м’яса та риби.

«Орегано» іспанською означає «майоран», і хоча іноді його називають «диким майораном», це зовсім інша пряність.

Батьківщина орегано — пагорби Середземноморського регіону та Близького Сходу, але згодом європейці завезли його до Західної півкулі, і тепер він у дикому вигляді зустрічається майже по всій Північній Америці.

Поширений у Європі та Середземномор’ї. Росте повсюдно (за винятком Крайньої Півночі): на галявинах, узліссях, серед чагарників, на сухих відкритих трав’янистих місцях, схилах пагорбів. У США, Франції та деяких інших країнах материнку культивують.

Перші відомості про ароматну рослину під назвою «орегано» датуються I століттям н.е. Грецький лікар Діоскорид досліджував багато рослин, описавши їхні властивості у книзі «Peri hyles jatrikes» («Лікарські рослини»). Третій том своєї праці він присвятив травам, корінню та їхнім цілющим властивостям. Багаторічні дослідження принесли успіх навіть у давні часи. Він довів, що кожна, навіть маленька рослина, більшою чи меншою мірою має лікувальні властивості. Значний внесок у світову медицину він зробив і завдяки опису орегано.

Римський гурман Целій Апіцій склав перелік страв, які вживали знатні римляни. До їхнього складу входила значна кількість трав, серед яких він особливо виділяв чебрець, орегано та городній кмин. Він рекомендував додавати до соусів більше таких рослин, як чебрець, кмин і коріандр. Такі соуси зазвичай подавали до запеченого поросяти. Целій Апіцій вважав, що кращого соусу для цієї страви не існує.

Пряність являє собою висушене листя та суцвіття рослини з району Середземномор’я. Вона характеризується приємним, тонким ароматом і пряним, злегка гіркуватим смаком. Має дієтичні властивості: стимулює апетит і полегшує травлення.

Смак і аромат орегано — сильний, ароматний, теплий, з легкою гостротою та гіркуватістю. Досить сильно нагадує майоран, тому ці спеції є взаємозамінними.

Середземноморський сорт — родич майорану і дуже схожий на нього зовні.

Медичне застосування

Орегано має тонізувальну, травну та відхаркувальну дію, застосовується при кашлі, болю в горлі, розладах травлення. Вважається, що жування свіжого листя допомагає заспокоїти зубний біль.

Ефірні олії орегано застосовують при зубному болю, кашлі, спазмах шлунка та кишечника, астмі, ревматизмі.

У давнину лікарі рекомендували орегано при головному болю. Також ця рослина позитивно впливає на печінку, допомагає при отруєннях. Вино з листям і квітками орегано вважалося хорошим засобом від укусів тварин. Цей засіб застосовували при геморої, він допомагав зміцнювати легені та нервову систему.

У народній медицині цю рослину вважають ефективним засобом від зубного болю (у цьому випадку використовують відвар із листя орегано). Його листя, як і листя м’яти та меліси, завдяки ефірним оліям у складі використовують для лікувальних ванн, які мають заспокійливу та знеболювальну дію.

У наш час орегано не втратив свого почесного місця в медицині. Це дезінфікуючий, протизапальний, сечогінний засіб, а також антисептик. Він регулює роботу органів травлення, застосовується при захворюваннях шлунка. Орегано використовують для лікування дихальних шляхів та при здутті живота.

Вміст корисних речовин

До складу входять ефірні олії (до 0,5%), тимол, карвакрол, дубильні речовини та розмаринова кислота.

Поради шеф-кухаря

Суху материнку слід зберігати у щільно закритій посудині, у темному місці та використовувати протягом 2 місяців.

Материнка чудово поєднується з картоплею, запеченою в духовці з оливковою олією та помідорами, а також чудово підходить для різноманітних омлетів.