Мак блакитний висший гартунок

Картофель с маком

Вид

Мак — однорічна рослина заввишки до 1,5 м, яка містить у вегетативних органах і плодах молочний сік. Стебла прямостоячі, часто розгалужені, густо вкриті листям. Листки чергові, еліптичні або ланцетні, завдовжки до 30 см, по краях пилчасті або зубчасті, хвилясті, сизого кольору, охоплюють стебло. Квітки поодинокі, верхівкові, розташовані на довгих товстих квітконіжках. Бутони пониклі, але під час розкривання квіток квітконіжки випрямляються. Чашечка складається з 2 великих чашолистків, які опадають під час розкриття квітки. Віночок складається з 4 великих пелюсток різного забарвлення — від білого до червоного та фіолетового. Тичинок багато, маточка має велику верхню зав’язь і сидячу приймочку. Плоди — великі багатонасінні коробочки різної форми, діаметром до 5–7 см. Насіння округле або ниркоподібне, дрібне, різноманітного забарвлення залежно від сорту — біле, сіре, блакитне, майже чорне.

Характеристика та походження

Перед нами, можливо, найдавніша культурна рослина у світі — опійний, або снодійний, мак (Papaver somniferum), який вирощують у Європі та Центральній Азії ще з епохи неоліту. Його насіння — одна з найстаріших прянощів: наприклад, оболонки макових зерен були знайдені під час розкопок доісторичних пальових поселень у Швейцарії.

Часто макові зерна безпідставно пов’язують із наркотичними властивостями через нібито наявність у них опію. Насправді опій (висушений на повітрі молочний сік) отримують лише з незрілих коробочок маку — ще до формування насіння.

Знеболювальні та снодійні властивості опію, назва якого походить від грецького слова opos («сік рослин»), були добре відомі ще давнім грекам. Макові головки були невід’ємним атрибутом бога сну Гіпноса та його сина — бога сновидінь Морфея. Однак використовувати маковий сік як наркотичний засіб у ті часи нікому не спадало на думку.

У Стародавній Греції мак додавали в дитяче харчування, щоб заспокоїти примхливих дітей. Із цим пов’язують ботанічну назву роду Papaver, яка походить від латинського papa (дитяче слово, що означало їжу, подібне до нашого «ням-ням») і verus («справжній»).

Латинська назва Papaver стала основою для назв маку в багатьох романських мовах: англійською — poppy, французькою — pavot, італійською — papavero. Німецьке Mohn споріднене з грецьким mekon і давньослов’янським maku, від якого походять слова «мак» у багатьох слов’янських мовах.

У Стародавній Греції ще у VIII столітті до н. е. на узбережжі Пелопоннесу існувало місто Меконе — тобто «місто маку».

Із Середземномор’я мак поширився до Малої Азії, де його вирощування набуло такого значення, що турки навіть включали зображення квітки маку до державного герба. Вирощували його і в Київській Русі. Перші згадки про це зустрічаються у працях історика Н. Я. Арістова: «У XI ст. мак сіяли в Києві».

До XV століття мак став звичною рослиною, а у XVIII столітті татари та народи Кавказу почали вирощувати його для отримання опію. Одним із перших великих центрів вирощування опійного маку в Російській імперії були околиці Баку.

Наприкінці XIX століття німецькі фармацевти виділили з опію морфін і спочатку рекламували його як ліки від алкоголізму. У 1898 році компанія «Bayer» створила діацетилморфін (героїн), який спочатку вважали ефективним і безпечним засобом від бронхіальних та легеневих захворювань. Лише пізніше стало зрозуміло, що препарат викликає сильну залежність.

Вирощування

Мак висівають ранньою весною або пізньої осені під зиму (щоб насіння не проросло до морозів). Висів проводять широкорядним способом із міжряддями 45–60 см. Норма висіву насіння — 2–4 кг/га, глибина загортання — 2–3 см.

Насіння починає проростати при температурі 2–3 °C, оптимальна температура для проростання — 20–25 °C. Сходи з’являються на 7–20 день і легко переносять короткочасні заморозки до –4 °C. Молоді рослини ростуть повільно, тому потребують неодноразового прополювання.

Через 2–2,5 місяці після посіву, у червні–липні, рослини зацвітають. Через місяць після початку цвітіння достигають плоди. Вегетаційний період залежно від сорту становить 85–140 днів. Мак добре реагує на внесення добрив.

Застосування

Стародавня харчова та лікарська рослина. У їжу використовують насіння, яке містить до 55% жирної олії, до 20% білка та до 20% вуглеводів.

Насінням маку посипають булочки, калачі, бублики, сушіння та інші борошняні вироби, використовують для приготування халви й різноманітних кондитерських виробів.

Макова олія має приємний смак і вважається однією з найкращих рослинних олій. З неї виготовляють високоякісну оліфу та лаки. Макова макуха використовується як корм для худоби та птиці.

Макова олія застосовується у кондитерській та консервній промисловості, а також у парфумерії та виробництві художніх фарб.

Для виготовлення лікарських препаратів використовують стінки плодів, у яких накопичуються алкалоїди, що мають важливе медичне значення:

• морфін (до 1%) — один із найефективніших знеболювальних засобів;

• кодеїн (до 0,1%) — використовується як протикашльовий засіб;

• папаверин (до 0,05%) — застосовується при спазмах кровоносних судин і внутрішніх органів.

Таким чином, мак використовується у двох напрямках: насіння йде в їжу, а стінки плодів після обмолоту та відділення насіння передаються на хіміко-фармацевтичні підприємства для отримання алкалоїдів.

Стебла маку після обмолоту плодів використовують як паливо.

Медичне застосування

У народній медицині всі частини рослини здавна використовувалися як лікарський засіб. За Авіценною, відвар коренів маку допомагав при запаленні сідничного нерва та зменшував головний біль.

Відвари насіння маку покращували травлення, а маковий сік використовували як знеболювальний засіб. Із макового насіння готували снодійну воду, яка знімала втому, а «макове молоко» давали дітям під час важких запальних захворювань, щоб полегшити перебіг хвороби під час сну.

У сучасній медицині вивчені численні алкалоїди опію — морфін, кодеїн, тебаїн та інші (усього понад 30 видів). З молочного соку виготовляють сильнодіючі препарати, які застосовують як знеболювальні, снодійні, протикашльові та спазмолітичні засоби.

Коробочки маку також переробляють для отримання лікарських речовин. Листя дикого маку в Індії використовують як тонізувальний та жарознижувальний засіб. У різних країнах його застосовують як заспокійливий засіб при бронхіті, для зменшення потовиділення, при дизентерії, діареї та запаленні сечового міхура.

Вміст корисних речовин

Пелюстки рослини містять алкалоїди реадин, берберин, мекамбрин та інші речовини. Також у них є глікозиди, органічні кислоти, флавоноїди, жирна олія (44%), антоціани та вітамін С.

Насіння містить велику кількість жирів (55–60%), білки та цукри.

Поради шеф-кухаря

Для святкового столу можна приготувати оригінальний гарнір до риби або м’яса: нарізати картоплю кульками, обваляти в борошні, занурити в льєзон, запанірувати в маку та обсмажити у фритюрі.

Дуже смачно трохи підсушити макове насіння та посипати ним йогурт, або обсмажити у вершковому маслі та подати з локшиною.