Льон насіння
Завдяки унікальному складу насіння льону можна вважати нутрицевтиком, тобто продуктом, який оздоровлює організм людини. До такого висновку прийшли вчені всього світу, узагальнивши результати досліджень насіння льону, проведених у лабораторіях різних країн.
Застосування
Завдяки унікальному складу насіння льону можна вважати нутрицевтиком, тобто продуктом, який оздоровлює організм людини. До такого висновку прийшли вчені всього світу, узагальнивши результати досліджень насіння льону, проведених у лабораторіях різних країн.
Насіння льону широко застосовується не тільки у виробництві тканин, а й у кулінарії, хоч це може здатися дивним. Насінням льону можна збагачувати каші, додавати його до супів-пюре, варити кисіль на його основі, готувати халву, а борошно з насіння використовувати для випічки.
Насіння льону можна вживати у дрібно подрібненому вигляді. Для цього його злегка обсмажують (підсушують до вологості менше 5%) і подрібнюють у кавомолці. При додаванні в їжу насіння льону перетворюється на пухку, приємно пахучу масу з великою загальною поверхнею для взаємодії з травними соками.
Спосіб приготування киселю:
Подрібніть насіння льону в кавомолці. Закип’ятіть склянку води, додайте 2 чайні ложки отриманого лляного борошна. Зменшіть вогонь і варіть, періодично помішуючи, 10–15 хвилин. Коли кисіль охолоне, процідіть і пийте за 20 хвилин до їжі. Цукор не додавати.
Основна позитивна дія при регулярному вживанні лляного киселю: покращення травлення та усунення закрепів.
Характеристика
Насіння льону має солодкуватий смак, за своїм мінеральним складом схоже на кунжут. Воно містить білки, жири — до 40%, вуглеводи — 22%, клітковину — 8%, зольні речовини — 4%.
Лляний білок (лінулін) має повний склад незамінних для людського організму амінокислот. Оскільки насіння льону, яке використовується в їжу, не потребує попередньої термічної обробки, його білок має високу біологічну активність. Саме тому він є цінною сировиною для отримання фармацевтичної продукції, потреба в якій постійно зростає через глобальне зниження імунітету населення до збудників захворювань.
Насіння льону перевершує сою за кількістю олії майже в 2 рази, а за вмістом найбільш біологічно активних жирних кислот — на 35%. За вмістом вуглеводів соя поступається насінню льону в 1,7 раза, а за кількістю зольних речовин — у 1,5 раза. Ці порівняльні дані переконливо демонструють харчову перевагу льону над соєю, що спонукало країни, де населення використовує додатковий рослинний білок у раціоні, поступово замінювати сою льоном.
При одноманітності харчування додавання подрібненого насіння льону до продуктів підвищує їхню поживну цінність і значно урізноманітнює смакові властивості. Речовини, які утворюються під час обсмажування суміші білків і жирів, роблять продукт смачнішим, ніж просто лляне борошно або лляна олія.
Включення насіння льону до щоденного раціону дозволяє не лише насолодитися його приємним смаком, а й забезпечує повноцінне харчування, знижуючи ризик виникнення хронічних захворювань.
Насіння льону багате на протеїни, жири, слизові речовини та харчові волокна. Кожен із цих компонентів робить свій внесок у поживну цінність раціону.
Основними біологічно активними речовинами насіння льону є:
протеїни;
полісахариди;
рослинні волокна (лігнани);
поліненасичені жирні кислоти (α-ліноленова та інші);
вітаміни A, B, E, F.
Протеїни
Амінокислотний склад білків насіння льону аналогічний складу амінокислот соєвих білків, які вважаються одними з найбільш поживних протеїнів рослинного походження.
Полісахариди
Полісахариди мають мембраностабілізуючу дію, завдяки чому насіння льону використовується як обволікаючий, пом’якшувальний і протизапальний засіб при гастриті та виразці шлунка.
Крім того, насіння льону застосовується при харчових отруєннях, оскільки полісахариди знижують всмоктування токсинів.
Лігнани
Лігнани мають антимітотичну та естрогенблокуючу дію, що обумовлює застосування насіння льону при онкологічних захворюваннях, пов’язаних із гормональними порушеннями.
Також вони проявляють антибактеріальний, протигрибковий та противірусний ефекти.
Дослідження показали, що в насінні льону міститься у 100 разів більше лігнанів, ніж в інших рослинних продуктах, тоді як у лляній олії їхня кількість дуже незначна.
Поліненасичені жирні кислоти
До складу насіння льону входять:
α-ліноленова кислота (Омега-3);
лінолева кислота;
олеїнова кислота.
Вони мають важливе значення для організму людини. Баланс цих кислот є необхідним для нормального функціонування організму.
Омега-3 у достатній кількості міститься лише в риб’ячому жирі та насінні льону.
Вітаміни
Насіння льону містить найбільший відсоток вітаміну F — єдиного вітаміну, який не синтезується в організмі, а надходить лише з їжею.
Вживання насіння льону, яке містить велику кількість вітаміну Е (120–140 мг на 100 г), а також вітамін А, сприяє покращенню стану шкіри, робить її гладенькою, м’якою та оксамитовою.
Клінічні дослідження, проведені в Науково-дослідному інституті харчування Російської академії медичних наук, а також медичний досвід використання насіння льону в США, Німеччині, Канаді та інших країнах підтверджують високу цінність і корисні властивості цього натурального продукту.
Медичне застосування
Насіння льону застосовується як пом’якшувальний засіб при запаленні органів дихання, а також при сухому кашлі. Його успішно використовують при загостреннях гастриту, виразковій хворобі, болях у кишечнику, хронічних закрепах, геморої та тріщинах прямої кишки — для пом’якшення випорожнень. Також застосовується при циститі, нефриті, каменях у сечовому міхурі.
Відвар насіння льону використовують для клізм і спринцювань при різних місцевих запальних процесах, а також у вигляді компресів і припарок. При ангіні застосовують полоскання.
Сухе насіння льону приймають по 1–3 чайні ложки, запиваючи водою або молоком, 2–3 рази на день за 20–30 хвилин до їжі. Однак найчастіше з насіння льону готують відвари або настої.
При подагрі та ревматизмі:
2 чайні ложки насіння льону залити 1,5 склянки води й варити на слабкому вогні протягом 15 хвилин. Дати настоятися 10 хвилин, потім перелити у пляшку, щільно закрити її та збовтувати відвар ще 5 хвилин. Після цього процідити й приймати по 1 столовій ложці 4–5 разів на день.
При спайках після операції в черевній порожнині:
1 столову ложку насіння льону загорнути в марлю, покласти в окріп і кип’ятити 2–3 хвилини. Коли все охолоне до температури, яку можна витримати, але не обпектися, покласти марлевий мішечок із насінням льону на хворе місце. З цією «подушечкою» лягти спати. Такі процедури можна виконувати щодня до повного зникнення болю та розсмоктування спайок.
При виразці шлунка:
7 столових ложок насіння висипати в каструлю з 2 літрами молока. Довести до кипіння й томити 2 години на слабкому вогні. Остудити, процідити через марлю та зберігати відвар у холодильнику. Пити по 1 склянці за 30–40 хвилин до їжі 3 рази на день. Цієї кількості відвару вистачає на 2 дні. Загальний курс лікування — 1,5–2 місяці.
При гострому гастриті:
1 столову ложку насіння настоювати 1 годину у 2 склянках окропу, потім процідити. Приймати по 1 склянці 2 рази на день (вранці натщесерце та ввечері перед сном).
При гаймориті:
Корисні інгаляції з відвару: 2 столові ложки насіння льону залити 0,5 склянки молока й кип’ятити на слабкому вогні 10 хвилин. Дихати парою цього відвару, поки він не охолоне.
При гаймориті також допомагає сухе насіння льону: його нагрівають на сковороді, загортають у тканину й таким компресом прогрівають лобові та гайморові пазухи. Рекомендується робити процедури не менше 3 разів на день. Одночасно потрібно 5–6 разів на день закапувати в ніс свіжовичавлений сік зі стебел лопуха.
При набряках ніг:
Корисно пити відвар: 4 чайні ложки насіння льону залити 1 літром води, кип’ятити 10–15 хвилин. Каструлю закрити й поставити в тепле місце на 1 годину. Пити гарячим по 0,5 склянки 6–8 разів на день кожні 2 години. Для смаку можна додати трохи натурального фруктового соку. Тривалість лікування — 2–3 тижні.
При ячмені на повіках:
Нагріти насіння льону на сковороді, насипати в носову хустинку, зав’язати вузликом (не туго) і прогрівати хворе місце.
При цукровому діабеті:
Можна приймати простий настій із насіння льону: 1–3 чайні ложки (залежно від маси тіла) залити 1 склянкою холодної кип’яченої води, настоювати, періодично помішуючи, протягом 2–3 годин. Прийняти весь об’єм настою 1 раз на день перед сном.
Можна приготувати складніший настій: взяти по 1 частині насіння льону, кореня цикорію звичайного, кореня лопуха великого; по 3 частини листя чорниці та стручків (оболонок) квасолі. Три столові ложки подрібненої суміші залити 0,5 л кип’яченої води кімнатної температури. Настоювати 12 годин, потім 5 хвилин кип’ятити на водяній бані. Настоювати ще 1 годину, потім процідити. Приймати по 1 склянці 3–4 рази на день після їжі.
Ще один спосіб застосування при цукровому діабеті:
2 столові ложки насіння льону розтерти на порошок, залити 0,5 л окропу, кип’ятити 5 хвилин в емальованій каструлі. Зняти з вогню, остудити, не знімаючи кришку, щоб не утворилася плівка. Якщо плівка все ж з’явиться, її не потрібно викидати, оскільки разом із нею можна втратити й лляну олію, яка надзвичайно корисна для профілактики та лікування склерозу.
Під час охолодження лушпиння осяде на дно. Відвар потрібно випити теплим за один прийом за пів години до сніданку. Лушпиння викинути. Відвар готувати й випивати 1 раз на добу, дотримуючись дієти та попередньої схеми лікування інсуліном.
Насіння льону потрібно приймати щодня близько 6 місяців, а після повної відміни інсуліну лікарем — продовжувати прийом ще 2–3 рази на тиждень протягом року. У цей період замість води та чаю рекомендується пити цикорій. При лікуванні насінням льону та цикорієм необхідно також приймати аскорбінову кислоту (вітамін С) під час і після їжі — таблетку краще розчиняти в чаї або воді.
Насіння льону регулює біохімічний обмін в організмі, особливо корисне для людей похилого віку та ослаблених дітей.
При туберкульозі:
Використовують лляну олію разом з іншими компонентами: 2 склянки білого меду ретельно перемішати з 1 склянкою лляної олії та варити на слабкому вогні, періодично помішуючи, доки маса не перетвориться на щільне червонувате желе. Щоранку від отриманої маси відокремлювати шматочок розміром із лісовий горіх і тримати в роті, ковтаючи слину, доки він повністю не розтане.
Лляна олія — хороший засіб при лікуванні опіків.
При розсіяному склерозі народна медицина рекомендує використовувати лляну олію як для внутрішнього застосування, так і зовнішньо.
Схема застосування:
щодня натщесерце приймати по 2 чайні ложки лляної олії (до сніданку, до обіду та перед сном);
додатково приймати 1 капсулу риб’ячого жиру та 1/4 чайної ложки порошку з яєчної шкаралупи (яйця вимити, зварити круто, зняти внутрішню плівку зі шкаралупи, висушити її та подрібнити в кавомолці).
Риб’ячий жир і порошок шкаралупи можна додавати до супів.
1 раз на 3 дні потрібно розсмоктувати в роті 1 чайну ложку лляної олії, після чого виплюнути її.
Зовнішньо 1 раз на 3 дні робити масаж рук і ніг лляною олією, а повний масаж (тіла та голови) — 1 раз на місяць.
Лляну олію можна використовувати як м’який проносний засіб при атонічних закрепах.
Також її рекомендують як дієтичний продукт, що знижує рівень холестерину в крові, при атеросклерозі та ожирінні.
Протипоказання: схильність до діареї.
Для припарок і компресів можна використовувати борошно з насіння льону (для його отримання насіння перемелюють у кавомолці): змішати борошно з гарячою водою до отримання рідкої кашки, яку потім тонким шаром нанести на марлеву серветку або шматок тканини та прикласти до хворого місця, зверху обгорнути вовняною хусткою.
Насіння льону, як і лляну олію, можна придбати в будь-якій аптеці. Водночас лляну олію можна отримати і в домашніх умовах — як описано в рецепті лікування цукрового діабету (для цього потрібно зняти кришку з каструлі).
