Шоколадний напій «Майя»
У доколумбовій Месоамериці в ритуальних цілях представники вищих верств суспільства майя та ацтеків вживали гіркувато-терпкий охолоджений пінний напій із розтертих у пасту какао-бобів. Такий напій називався «Чоколатль». Вважалося, що чарівне дерево какао боги подарували людям, щоб вони здобували мудрість, силу та довголіття. До напою обов’язково додавали спеції: перець чилі та ваніль.
Як приготувати напій: 2 ч. л. порошку залити невеликою кількістю окропу та добре розтерти в чашці, потім долити окріп до повної чашки. Підсолодити напій краще медом. А от молоко чи вершки до нього можна додати лише за потреби, адже спочатку такий напій вживали без молока.
Склад: какао, ваніль мелена, чилі мелений, тростинний цукор, сіль.
З історії шоколадного напою
Наразі шоколадні напої готують двома способами:
Гарячий шоколад готують із розтопленого плиткового шоколаду (або шоколадної стружки) виключно на молоці з додаванням ванілі, цукру, кориці та збивають до утворення піни.
Простіший у приготуванні напій, який зазвичай називають какао, варять на воді або молоці з какао-порошку. Вживають як гарячим, так і холодним. В Італії та Іспанії надають перевагу напою підвищеної густоти (італ. cioccolata densa).
У Мексиці популярний гарячий шоколад із кукурудзяним борошном — чампуррадо.
У доколумбовій Месоамериці в ритуальних цілях представники вищих верств суспільства майя та ацтеків вживали гіркувато-терпкий охолоджений пінний напій із розтертих у пасту какао-бобів. Такий напій називався «чоколатль». Вважалося, що чарівне дерево какао боги подарували людям, щоб вони здобували мудрість, силу та довголіття. До напою обов'язково додавали спеції: перець чилі та ваніль.
У європейських країнах на межі XVI та XVII століть какао почали пити гарячим, а гострі інгредієнти замінили тростинним цукром. Так з'явився гарячий шоколад — улюблений напій європейської аристократії XVII–XVIII століть.
До початку XIX століття шоколадний напій готували з додаванням води та цукру за смаком і бажанням клієнта, оскільки він був дуже дорогим. Його готували у спеціальній посудині з коротким носиком, довгою дерев'яною ручкою та кришкою з отвором для вінчика, щоб добре збити напій до піни. Гарячий шоколад був густим і дуже жирним, на його поверхні плавала плівка масла, яку доводилося знімати ложкою. У XVIII столітті шоколад почали пити з чашок на блюдцях, щоб не пролити дорогий напій.
Протягом XIX століття класичний високожирний напій із розтертих какао-бобів вийшов із вжитку: у Голландії було винайдено технологію розділення какао тертого на жирне какао-масло (основу для виробництва твердого шоколаду) та сухий какао-порошок (дешевшу й практичнішу основу для напоїв, здатну за звичайних домашніх умов зберігатися роками).
Медичне застосування
До XIX століття рідкий шоколад використовували з лікувальною метою, і його нерідко продавали в аптеках. Гарячому шоколаду приписували такі цілющі властивості: лікування депресії, покращення самопочуття, швидке загоєння ран. У деяких країнах його вважали афродизіаком.
Згідно з одним із досліджень, холодне какао є одним із найшвидших засобів для відновлення м'язів після спортивних занять або важкої фізичної роботи, перевершуючи за цим показником спеціальні напої, призначені для спортсменів.
Для людей, яким протипоказані стимулювальні речовини (кофеїн, теобромін), призначений кероб — замінник какао, який отримують зі стручків ріжкового дерева. Його аромат помітно слабший, тому для приготування напою потрібно більше порошку. Із тієї самої рослинної сировини виготовляють твердий (плитковий) кероб-шоколад.