Сафлор, дикий шафран
Сафлор має легку послаблювальну дію, має сечогінний ефект, чинить жовчогінну дію, регулює роботу печінки, заспокоює нервову систему, тонізує, зменшує запалення, нормалізує менструальний цикл, знижує рівень холестерину в крові, виявляє антибактеріальні властивості та сприяє зниженню артеріального тиску.
Перш за все, уточнимо, що сафлор, імеретинський шафран і справжній шафран — це різні рослини, які мають різні, хоча й схожі властивості, а також різну інтенсивність і концентрацію. У цьому випадку йтиметься саме про сафлор, який за своїми лікувальними властивостями ближчий до справжнього шафрану, а в кулінарії може замінювати як імеретинський, так і справжній шафран.
Застосування
Пелюстки сафлору мають характерний м’який, гіркувато-солодкий смак. Їх активно використовують у кулінарних традиціях Єгипту та інших країн Африки, Туреччини, Грузії, Іспанії, Китаю, США, на Кавказі та в країнах Південної Америки.
Пелюстки-тичинки додають до страв із квасолі, рису, овочів і різноманітних соусів.
Ними також приправляють деякі гарячі страви з риби та птиці.
Сафлор входить до складу багатьох чайних композицій, яким надає кольору та аромату.
Настій із квіток використовують для забарвлення страв, застосовуючи їх аналогічно до шафрану: квітки заварюють окропом або молоком і додають до бульйонів, супів, випічки та соусів.
Можна спробувати й нетрадиційне для нашої кухні використання свіжих квіток — для прикрашання бутербродів, бутербродних тортів, паштетів і салатів.
Походження
Сафлор — рослина, корисні властивості якої відомі людству вже не одне тисячоліття. Свою наукову назву «сафлор фарбувальний» рослина отримала завдяки тому, що з давніх часів її використовували для фарбування різних матеріалів. У літературі можна зустріти й інші назви цієї квітки, наприклад «американський шафран» або «дикий будяк».
Сафлор — трав’яниста рослина з досить масивним стеблом і м’ясистим листям, вкритим колючками. Сафлор може досягати 150 см заввишки, але зазвичай він значно нижчий. Відмінною особливістю рослини є великі, пухнасті суцвіття яскраво-помаранчевого кольору. Саме вони містять барвні речовини. Після відцвітання сафлору дозріває насіння — довгасті білі насінини.
Рід Сафлор налічує близько двох десятків видів, серед яких культивують лише один — сафлор фарбувальний. Усі інші є дикорослими або бур’янистими та не мають практичного значення для побутового, медичного чи кулінарного застосування.
Батьківщиною сафлору вважають Африку або Південну Азію. Нині він поширений у Єгипті, Індії, Західній Європі, на Близькому Сході, у Китаї, Узбекистані, Північній та Південній Америці, а також у Росії. Сафлор віддає перевагу теплому клімату та потребує великої кількості сонячного світла.
Медичне застосування
Сафлор використовують у медицині, оскільки він має низку корисних властивостей. До його складу входять глікозиди, натрій, калій, кальцій, залізо, магній, вітаміни A, D, B12, B6 та C.
Йому приписують легку послаблювальну та сечогінну дію, жовчогінний ефект, здатність підтримувати роботу печінки, заспокоювати нервову систему, тонізувати, зменшувати запалення, нормалізувати менструальний цикл, знижувати рівень холестерину в крові, а також антибактеріальні властивості та здатність знижувати артеріальний тиск.
Під час лікування препаратами на основі сафлору потрібно бути особливо обережними, оскільки ця рослина може взаємодіяти з деякими лікарськими препаратами, зокрема з антикоагулянтами. Крім того, сафлор протипоказаний під час вагітності та при зниженій здатності крові до згортання.
Відвар із квіток сафлору також називають сафлоровим чаєм. Його традиційно використовують для підтримки роботи шлунково-кишкового тракту, а також функцій печінки та нирок.
Щоб приготувати настій, потрібно взяти ¼ ч. л. сухих подрібнених квіток і залити склянкою води. Такий чай настоюють під кришкою протягом пів години. Сафлоровий чай рекомендують пити один раз на день, перед сном.