Лаванда сушена

Застосування

У Франції, Іспанії та Італії лаванду використовують під час приготування соусів і салатів, овочевих, рибних та грибних супів, подають із смаженою та тушкованою бараниною, додають до овочевих страв. Подібно до перцю, порошком лаванди посипають страви під час приготування.

У США лаванда входить до складу зеленого китайського чаю. Разом із жасмином і пелюстками троянд лаванду додають під час приготування деяких «квіткових» сортів чаю. Крім того, у Франції гілочка лаванди є обов’язковим компонентом «букета гарні» (так називають пучок ароматних трав, який додають до страви для надання аромату під час приготування, а перед вживанням виймають).

Сушені квіти лаванди додають для аромату у випічку, мед, джеми, цукор і навіть сіль.

Також лаванду використовують під час приготування алкогольних і безалкогольних напоїв. Під час копчення риби лаванду разом із ягодами ялівцю додають до тліючої тирси, щоб надати аромату диму, у якому коптиться риба.

Лаванда також добре поєднується з іншими прянощами — мелісою, м’ятою, чебрецем і шавлією.

Характеристика та походження

Батьківщиною лаванди вважається Середземномор’я. Сьогодні вона росте в Індії та на Канарських островах, в Аравії, у Північній та Східній Африці. Спеціально вирощується в Україні, Росії, Угорщині, Болгарії, Іспанії, Італії, Франції та інших країнах.

Лаванда — вічнозелений напівчагарник, середня висота якого становить до 80 см. Карликові різновиди сягають до 30 см, а гігантські — до 2 м заввишки. Рослина має вузьке листя та блідо-сірі, блакитні, рожеві або фіолетові квіти. Для харчових і медичних цілей використовують усі надземні частини рослини, але насамперед квіти, які містять велику кількість ефірної олії.

Смак — терпкий, пряний, із легкою гіркуватістю. Аромат — солодкий, трав’янистий, із деревними нотками.

Назва «lavandula» походить від латинського слова «lava» — «мити». Це пов’язано з тим, що римляни використовували лаванду для свіжості та аромату, додаючи її у свої ванни.

Ще в Стародавньому Римі лаванду застосовували в косметичних і гігієнічних цілях. У Європі лаванду активно вирощували в монастирських садах монахи. Вони використовували рослину для загоєння ран і допомоги хворим на гарячку. Пізніше, коли стали відомими її лікувальні та ароматичні властивості, лаванду почали вирощувати для продажу.

Починаючи з XVII століття, у Франції лаванду використовують у виробництві парфумів.

Католицька церква вважала лаванду сакральною рослиною та вірила, що за її допомогою можна відлякувати дияволів і відьом. Тому рослина була обов’язковим атрибутом посвячення священників. Забобонні люди також носили хрестики, зроблені із сухих суцвіть лаванди, або клали їх біля входу у своє житло.

Медичне застосування

Лавандова олія отримала широке застосування в медицині. Її використовують для зняття стресу, розслаблення, при болях у суглобах, як масажну олію, а також як засіб від опіків. Вона застосовується як знеболювальний засіб при мігренях і головному болю. Лаванда допомагає позбутися перевтоми та стресу, покращує концентрацію уваги, сприяє боротьбі з безсонням.

Квіти лаванди додають у подушечки із сухих квіткових композицій.

У поєднанні з квітами ромашки лаванда успішно використовується при бронхітах і захриплості голосу.

У косметичних цілях лаванду широко застосовують для догляду за шкірою обличчя будь-якого типу: для зменшення запалень, при вугровій висипці, акне, дерматиті та герпесі. Ефірна олія також позитивно впливає на шкіру голови — усуває лупу, запобігає ламкості волосся.

Лаванда має сечогінну дію, нормалізує роботу печінки та жовчного міхура. Сприяє покращенню живлення серцевого м’яза, нормалізує тиск у людей, схильних до гіпертонії. Використовується для лікування гангрени та гнійних ран.

Окрім ефірної олії, у лікувальних цілях використовують лавандовий мед і чай. У фармацевтиці лаванду застосовують для покращення запаху інших лікарських препаратів.